Як затишно мені в зеленому камінні.
Червоне листя ковдрою вкриває.
Туман. А сонячне проміння,
Поміж дерев до моїх рук спливає.
Думок нікчемних птах пропав безкрилий.
Де моє тіло? Це все правда чи обман?
«Про що хотів ти
запитати, милий?»
Залиш все це. Хай буде камінь і туман.
Ці дещо дивні віршовані слова з'явилися, як відповідь на мої намагання пояснити стан, який виникає під час медитації. Хочу зауважити, що такі глибокі відчуття до мене приходять далеко не кожного разу. Від чого це залежить, я ще точно не встановив. Але такий перший досвід я здобув десь у 2017 році.
Це була звичайна медитативна практика у дворі власного будинку. Пройшло хвилин п'ять, і... - якось зненацька, проявилась дивна розкутість у всьому тілі. Стало неймовірно спокійно та затишно. З'явився образ зеленого каміння, як символ спокою і вічності (доречи, після цього я почав шукати ці камені, в реальному житті та врешті решт - знайшов їх). В тому образі була осінь та червоне листя. Сонечко тільки сходило. Проміні пробивалися крізь м'який і теплий туман, торкалися долонь, та гріли руки немов пухнастий кіт. Усе це разом утворило стан неймовірного спокою, тихої радості та вдячності. Я був немов зачарований. Мені здавалось, що я перестав дихати. Звичайний потік думок припинився, немов хтось перекрив кран. За цим прийшла ясність та легкість сприйняття усього, що навколо мене. Аж раптом я зрозумів, що і мене, як такого, просто нема! Нема мого звичайного тіла, та якихось кордонів з навколишнім світом. Це було так фантастично, що стало аж трохи не по собі. І тут я пригадав, що перед медитацією намагався поставити запитання, на яке хотів отримати відповідь. Може ця думка, а може щось інше вплинуло, але наче крізь якусь оболонку я почув: «Про що хотів ти запитати, милий?». Здавалось би - самий час для отримання відповіді, але ж я так був зачарований цим дивовижним станом, що мені нічого не було треба, окрім мого теперішнього відчуття!
"І як це все пов'язане з бойовим мистецтвом" - запитаєте ви? Коли я почав спілкуватись зі
своїм вчителем з Лаофен цюань (модернове бойове мистецтво на основі китайських традиційних стилів), то зрозумів, що медитація має
безпосереднє прикладне значення для бійця.Тільки акцент тут робиться на
досягненні стану "ідеального спостереження". Тобто стан спокою
невідривно пов'язаний зі спостереженням всього навколо себе. Такому
спостереженню не повинні заважати ані зайві рухи, ані думки. Ми вчимося
відзеркалювати все без викривлення. Така практика починається зі спостереження
за одним об'єктом медитації, а вже згодом поступово розширюється. Що нам
це дає, окрім власних внутрішніх переживань? Ця навичка без перебільшення є
основною для того, хто постійно спарингується, та застосовує свої вміння в
поєдинках.
Справа в
тому, що той хто напрацював медитативне спостереження бачить своїх
супротивників без викривлення. Це означає, що усі рухи нападників контролюються
легко, та навить з деяким запасом часу. Завдяки цьому всі елементи і техніки
працюють без збоїв. Боєць легко дотримується принципу своєчасності та
розкутості. І, як результат, ми досягаємо перемоги ( хоча в Лаофен цюань це
називається не перемога, а відновлення рівноваги середовища).
Таким чином, ми
спочатку вивчаємо окремо прикладні елементи, окремо - медитацію. Але в
результаті медитацією стає все, що ми робимо!!!
Коментарі
Дописати коментар