Що ми залишаємо?

 

     Чи замислюємося ми про наше щоденне буття? Що воно таке? Які закони та принципи ним керують? Здається, що навколо повний хаос, в якому ми намагаємося встановити якісь константи. Але марно. Все здобуте руйнується та зникає. Може щось залишається.

     Цікаво те, що при житті людина намагається знайти відповіді, здобуває якийсь досвід, пише наукові праці, робить висновки, але це при житті. Коли життя закінчується, цю людину вже нічого не турбує, бо нема людини - нема питань. Хоча це не все. Є ще й інші люди, які ще живуть, та яких цікавлять подібні питання і вони продовжують шукати відповіді. Таким чином, впродовж тривалого часу накопичується певний досвід людства, який формує такі поняття як ІСТИНА, Факт, Аксіома та інші. Здобуті знання вивели людство на неймовірний рівень розвитку, але, разом з тим ми бачимо такий же рівень деградації. При чому людей, які просувають цивілізацію набагато менше ніж адептів деградації.  Чому ж так виходить? Ми маємо знання, досвід, доступ до цих знань, але не в змозі розрізнити біле і чорне, елементарні питання ставлять нас у глухий кут, а тваринні інстинкти задають нам вектор життя, визначаючи наші пріоритети? Чому все так?!!

      Існують багато теорій та спроб пояснити існування свідомого життя. Найстаріша спроба пояснення переросла в релігію, точніше - багато різних релігій. Вони є схожими та різними, жорстокими та більш лояльними, але їх об'єднує одне - вони є АРХАЇЧНИМ способом пояснення життя. І цей спосіб вже показав людству все на що здатний. ВСЕ ми вже бачили, та натерпілися від цього способу пояснення. Вже час людству знайти в собі волю поставити цей спосіб пояснення на музейну полицю. Саме так - на полицю, де стоять старі іграшки та експонати. Що ж ми залишаємо? А залишаємо те, що продовжує нам давати відповіді, те, що робить нас людьми, вимагаючи від нас мислення, усвідомлення та творчості. Залишаємо науку та мистецтво!!! Тільки такий вибір повинен ставати національною ідеєю!!!! Все інше - то шлях в нікуди, то є поступове самознищення. 

     Чому я вирішив щось писати на цю тему? Все просто. Я відчув, що в мене є власний погляд на цей світ. Потім я зрозумів, що такий погляд є не тільки в мене. Схожі думки та висновки робили і більш авторитетні люди ( я маю на увазі людей науки - мистецтва). Також я вважаю, що цей метод пізнавання світу надає можливість буди щасливою людиною!!! А це вже не мало. Мої монологи розраховані в першу чергу для найближчих та найрідніших для мене людей. Але я публікую статті в соціальній мережі з оглядом на те, що серед моїх друзів, знайомих та просто людей, будуть ті, кому мої слова стануть у пригоді. Я також продовжую розвивати тематику, що була в моїх попередніх статтях, та хочу, щоб дієвість метода "Наука-мистецтво" була проілюстрована на конкретних прикладах - зрізах з нашого реального життя. 

     Звісно, я не можу назвати себе науковцем, але я, в міру своїх можливостей, вивчаю цей світ. Також я не є людиною мистецтва, але мої пошуки в цьому напрямку привели мене до бойових мистецтв (я йду цим шляхом).

       Тож я продовжую. Кому цікаво - приєднуйтесь, коментуйте, діліться досвідом.