Досконалість

 

На підвіконні кіт. 

На підвіконні кіт, не хоче він до хати.
З сірого неба сипить білий сніг.
Повільно падає до спини волохатій,
Та завмирає, мов чогось не встиг.

Безпосередня ця природна Досконалість!

Що заворожує без зайвих слів.

                                          Сезонних змін неперейдена сталість,

                                          Як чари неповторних снів.

Як прагну я наблизитись до тебе!

Відчути абсолютний спокій дій.

Наповнити живим повітрям себе,

Не хвилювати, навіть, своїх вій.

Та марно все  це, бо ми люди.

Нестримний рух запалює вже схід.

Лише у спогадах я згадувати буду,

Як гарно спить на підвіконні кіт.